Вітаю Вас, Гість

Тренінгове заняття: «Що ми знаємо про ВІЛ/СНІД ?»

Мета: збагатити знання про ВІЛ/СНІД, історію їх виникнення, шляхи передачі та засоби запобігання   

           Інфікуванню. Формувати толерантне ставлення до ВІЛ – інфікованих.

Час проведення: 2 год.

Поняття для засвоєння учасниками: ВІЛ, СНІД, шляхи їх передачі, засоби запобігання інфікуванню, ризик зараження, толерантність.                                 

Обладнання: маркери, ручки, олівці, блокноти, аркуші паперу, плакати, ножиці, клей.

Зміст заняття

  1. Вступ. Знайомство з гостями. Повідомлення теми, мети заняття.

 

  1. Знайомство. Вправа «Мене звуть… Не хочу вихвалятись, але я…»

 

  1. Прийняття правил роботи групи.

 

  1. Очікування учасників. Вправа «Скринька очікувань».

Учасникам пропонують на аркуші паперу написати, що вони очікують від заняття.

  1. Вправа «Бінго».

Учасникам пропонують на фігурках Бінго написати своє ім'я, мрію, хобі, улюблені їжу, літературний жанр

 та місце відпочинку. При цьому не звертають увагу на те, що на зворотному боці фігурок є умовні позначки

«+» - ВІЛ-інфікований, «\\» - спільне використання одного шприца, «?» - статеві контакти.

Після того, як учасники написали про себе, їм дають завдання відшукати людей, які мають тотожні інтереси,

І вписати їхні імена до своєї фігурки Бінго. Заохочується прагнення познайомитися з якомога більшою

кількістю учасників.

Після проведення вправи акцентують увагу на тому, що є певні речі, які нас об'єднують, і такі, що

Відрізняють нас одне від одного.

  1. Оцінка рівня проінформованості.

Мозковий штурм «Що таке ВІЛ/СНІД ?» Усі варіанти відповідей занотовують на великому аркуші паперу.

В – вірус (збудник захворювань).

І – імунодефіциту (відсутність захисної реакції системи організму, яка забезпечує захист від

мікроорганізмів, що спричиняють хворобу)

Л – людини (стосується саме людини).

С – синдром (низка ознак, що вказують на наявність якоїсь хвороби чи певного стану.)

Н – набутого (такого, що з'явився впродовж життя, а не від народження).

І – імунного (стосується імунної системи, яка забезпечує захист людини від мікроорганізмів, що

спричиняють хворобу).

Д – дефіциту (відсутність чогось, у нашому випадку - захисної реакції імунної системи людини на наявність

в організмі шкідливих бактерій).

  1. Гра «Гуффі».

Мета: актуалізація проблеми.

Учасника пропонують погратися у гру, головною фігурою якої є  Гуффі – мовчазна істота. Усім пропонують

заплющити очі й рухатися у будь-якому напрямку. Під час зіткнення з іншими запитувати: «Ти

Гуффі?»Якщо ця людина не Гуффі , вона відповідає: «Ні». Якщо людина – Гуффі, вона мовчить, а той, хто її 

Доторкнувся, ніби приклеюється і теж стає Гуффі.

Гуффі на початку гри призначає тренер. Гра триває доти, доки вся група не збереться разом.

Звертають увагу га те, що незручно рухатися із заплющеними очима, тобто не володіючи інформацією.

  1. Інформаційний блок «ВІЛ та СНІД»

Як відомо, СНІД – одна з найболючіших проблем сьогодення. Стрімко зростає кількість інфікованих,

Хворих і померлих від СНІДу людей. Про СНІД уже відомо багато, але щодня з'являється нова інформація,

яка допоможе призупинити поширення хвороби.

Перші випадки захворювання на СНІД було діагностовано 1981р. у США. Спочатку хвороба видавалася

загадковою. У Франції сформували групу дослідників під керівництвом ученого – вірусолога Люка

Монтеньє для її вивчення. За два роки (починаючи з 1981р.) було з'ясовано загальну картину хвороби,

знайдено її збудника – вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), розроблено методи, за допомогою яких

виявляють вірус хвороби в організмі людини, встановлено механізм негативної дії вірусу на організм.

Уперше ВІЛ виявили та ідентифікували 1983р. французькі вчені на чолі з Монтеньє в Пастерівському

інституті в Пакрижі. Водночас про факт відкриття вірусу, який спричиняє СНІД, повідомили американські

вчені з Національного Інституту Здоров'я на чолі з Робертом Галлю.

ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, який розвивається та розмножується в організмі людини і призводить

до повної втрати захисних сил організму та розвитку СНІДу.

Як уже зазначалося, СНІД – це синдром набутого імунодефіциту, тобто хвороба, спричинена вірусом.

Віруси є збудниками багатьох хвороб, наприклад грипу, герпесу, навіть деяких видів раку. ВІЛ, як і інші

 віруси є мікроорганізмом, якмий неможливо побачити за допомогою звичайного мікроскопа. Для своєї

життєдіяльності вірус має проникнути в живу клітину (у разі ВІЛ – імунну клітину людини).

Віруси, зокрема ВІЛ, виявляють за допомогою спеціальних методів дослідження крові. Коли вірус

з'являється в організмі, імунна система починає виробляти в імунних клітинах специфічні білки – антитіла,

які борються з вірусом. Наявність антитіл у крові людини свідчить про те, що в її організм потрапила

інфекція. Але слід знати, що з моменту проникнення ВІЛ в організм проходить від 2 до 12 тижнів, упродовж

яких організм продукує достатню кількість антитіл, аби їх можна було виявити в крові. У цей період (його

ще називають «вікно») вірус неможливо виявити в організмі , оскільки він ще не накопичився в достатній

кількості. Тому людям, які проходять тестування на ВІЛ, рекомендують за наявності негативного результату 

повторити аналіз через три місяці.

  1. Розподіл на групи.

Кожен учасник отримує частину розрізаної картинки. За командою тренера необхідно знайти інші частини

картинки та скласти її в єдине ціле.

  1. Вправа «Конференція»

Мета: систематизувати отримані знання щодо шляхів передачі ВІЛ, симптомів ВІЛ та СНІДу, стадій їх

розвитку.

Групам роздають аркуші з інформацією за такими темами: «Шляхи передачі ВІЛ», «ВІЛ не передається»,

«Стадії ВІЛ – інфікування».

Учасникам пропонують підготувати інформацію на конференцію у вигляді рекламного плакату.

Інформація 1. «Шляхи передачі ВІЛ»

Існують три основні шляхи передачі ВІЛ від однієї людини до іншої:

  1. Під час статевого контакту з ВІЛ-інфікованою людиною, якщо статевий контакт не був захищений.

 

  1. Коли цілісність шкірних покривів порушується гострим предметом (голкою, бритвою або

 

Інструментом для нанесення татуювання), яким перед цим користувалася інфікована людина і кров

 

якої залишилася на ньому. Ризик інфікування ВІЛ найбільший за повторного використання шприца

 

чи голки для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також під час переливання крові, що

 

містить ВІЛ.

 

  1. ВІЛ також може передаватися плоду від інфікованої матері під час вагітності й пологів або після

 

народження дитини через молоко матері.

Інформація 2. «ВІЛ не передається»

Вірус імунодефіциту людини не передається через:

  • спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом;

 

  • рукостискання;

 

  • спільне користування фонтанчиком для питної води;

 

  • посуд, їжу;

 

  • домашніх тварин;

 

  • чхання, кашель;

 

  • у громадському транспорті;

 

  • обійми;

 

  • монети й паперові гроші;

 

  • постільну та натільну білизну;

 

  • рушники, мило, губку;

 

  • укуси комарів та інших комах;

 

  • плавання в басейні;

 

  • дверні ручки та спортивне знаряддя;

 

  • поцілунки.

Інформація 3. «Стадії ВІЛ – інфікування».

Більшість людей, які інфіковані ВІЛ, упродовж деякого часу не відчувають ознак зараження. У першій фазі

захворювання (через три тижні після інфікування) можуть виявлятися такі симптоми: біль у горлі,

лихоманка, підвищення температури, висипання. Через 1-3 тижні ці ознаки зникають і починається

прихований період, коли вірус себе не виявляє. Він може тривати 7 – 10 років. У цей час ВІЛ-інфікований

почувається добре. Але вже можливе зараження інших людей.

   Хворі поступово втрачають вагу, відчувають хронічну втому. Через деякий час імунна система слабшає, а

вірус стає активнішим. З'являються перші ознаки СНІДу.

   Відомо, що в людини, ослабленої наркотиками, алкоголем, курінням, поганим харчуванням, стресами,

Симптоми СНІДу з'являються швидше, ніж у людини, яка веде здоровий спосіб життя.

   Якщо імунітет ослаблений, у людини можуть розвиватися незвичайні захворювання: саркома Капоші,

туберкульоз, герпес, пневмонія, менінгіт тощо.

   Діагноз СНІД ставлять, якщо у ВІЛ-інфікованого є одне або кілька опортуністичних захворювань. Потім у

багатьох хворих розвиваються ракові захворювання, зараження крові, які призводять до смерті.

  1. Вправа «Вірю – не вірю». (міфи і факти про ВІЛ)

   Мета: отримати інформацію про міфи, які існують серед молоді щодо проблеми ВІЛ.

   Кімнату умовно ділять на дві частини. Учасникам пропонують, слухаючи твердження, ставати на той бік

кімнати, де знаходиться картка «Вірю» або «Не вірю».

  1. ВІЛ – це вірус спричинений СНІД.

 

  1. Можна заразитися ВІЛ, випивши зі склянки, якою користувався ВІЛ – інфікований.

 

  1. ВІЛ передається поцілунком.

 

  1. Можна заразитися ВІЛ під час переливання неперевіреної крові.

 

  1. Людина-носій ВІЛ може заразити свого статевого партнера.

 

  1. Уживання алкоголю може підвищити ризик зараження ВІЛ.

 

  1. Комарі можуть бути носіями ВІЛ.

 

  1. Використання одноразових шприців може захистити від ВІЛ/СНІД.

 

  1. Більшість людей, інфікованих ВІЛ, становлять загрозу для суспільства.

 

  1. ВІЛ – кінцева стадія захворювання на СНІД

12.Альтернативна гра.

Створення лозунгу «Це стосується кожного».

Учасникам пропонують викласти свої думки щодо проблеми ВІЛ або звернутися до інших з лозунгом.

  1. Вправа «Асоціації»

Учасникам пропонують відшукати слова до літер слова ТОЛЕРАНТНІСТЬ.

Т – творчість

О – оптимізм

Л – любов

Е – енергія

Р – рівноправність

А - активність

Н - ніжність

Т - терпимість

Н – необхідність

І - ініціативність

С - совість

Т – тактовність

  1. Інформаційне повідомлення «Жити поруч».

   Уяви: якби ти поводився, якби дізнався, що близька тобі людина вражена ВІЛ?

   Це нелегке запитання постає зараз перед багатьма людьми. ВІЛ – інфікована людина розуміє, що вона

може заразити рідних, друзів, знайомих. Але ВІЛ – інфікований чи хворий на СНІД – це, насамперед,

людина, наділена такими самими почуттями, бажаннями, надіями, що й здорова людина. Тому основна

допомога їй полягає в психологічній підтримці. Як правило, люди, дізнавшись, що вони ВІЛ – інфіковані,

відчувають потребу поділитися з кимось своїми переживаннями, знайти розуміння та співчуття, відчути

себе не самотніми у боротьбі зі страшною недугою.

   Люди по-різному ставляться до того, що в них виявили ВІЛ – інфекцію. Ось, наприклад, як це було з

Андрієм. Два роки тому в нього виявили ВІЛ. Спочатку Андрій навіть не міг уявити, що це означає для

нього, такого здорового і життєрадісного юнака. Потім, з усвідомленням проблеми, в Андрія виникла ціла

гама почуттів: страх, пригніченість, відчуття безвиході й самоти наодинці зі смертельною хворобою. Тільки

тепер з'ясувалося , хто його справжні друзі. Дехто відвернувся від Андрія, розірвав з ним будь-які стосунки.

Але більшість товаришів підтримали його, очолили увагою та турботою. Поступово хлопець перестав

відчувати самотність, почав по-новому дивитися на життя, став особливо цінувати кожний прожитий день.

   Необхідно пам'ятати що будь – яка людина ризикує заразитися ВІЛ. Нині ВІЛ/СНІД не зважає на такі

традиційні кордони, як стать, сексуальні вподобання, спосіб життя, соціальний статус чи раса. Усі ми рівні

перед ризиком бути ураженими ВІЛ – інфекцією. І тільки від нас самих,  нашого розуміння ризику,

поведінки залежить наше здоров'я.

  1. Мозковий штурм «Що таке ризик?»

   Учасникам пропонують відповісти на запитання: «Що таке ризик?» Усі варіанти відповідей занотовують

на великому аркуші паперу.

  1. Розподіл на групи.

   Тренер розподіляє учасників на 3 групи, промовляючи слова «Фанта», «Кола», «Спрайт».

  1. Створення колажів «Ризик зараження».

   Мета: закріпити набуті знання про ВІЛ і СНІД, шляхи передачі та засоби запобігання, зняти емоційне

напруження в учасників семінару.

   Учасників розподіляють на 3 групи. Кожній групі дають кілька газет і журналів та пропонують на підставі

опублікованих у них матеріалів визначити, який вид діяльності людини є ризикованим і настільки, а також

виконати колаж на тему: «Ризик зараження». Після того, як учасники зроблять колажі. Їх вивішують і

обраний представник кожної групи презентує свою роботу.

  1. Анкета «Що ви знаєте про ВІЛ?»

   Мета: визначити рівень інформованості учасників тренінгу щодо основних шляхів передачі ВІЛ – інфекції

після проведеної роботи.

   Свої відповіді потрібно позначити в колонках «Так», або «Ні».

№ п/п

ВІЛ передається через:

Так

Ні

1.

Рукостискання

 

 

2.

Спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом

 

 

3.

Обійми

 

 

4.

Спільне користування фонтанчиком для питної води

 

 

5.

Спільне користування голками та шприцами для ін'єкцій

 

 

6.

Чхання та кашель

 

 

7.

Плавання в басейні

 

 

8.

Рушники, мило, губку

 

 

9.

Домашніх тварин

 

 

10.

Посуд, їжу

 

 

11.

Спільне користування голками для проколювання вух

 

 

12.

Монети та паперові гроші

 

 

13.

Постільну та натільну білизну

 

 

14.

Переливання крові

 

 

15.

Дверні ручки та спортивне знаряддя

 

 

16.

Поцілунки

 

 

17.

Комарів та інших комах

 

 

18.

Годування немовляти груддю ВІЛ – інфікованої матері

 

 

19.

Народження від ВІЛ – інфікованої матері

 

 

20.

Громадський транспорт

 

 

 

  1. Завершення роботи.

   Отримання зворотного зв'язку. Вправи «Валіза скарбів», «Глечик розчарувань».

   Учасникам пропонують написати на аркушах паперу своє ставлення до того, що відбувалося на занятті,

зазначити, що сподобалося, поклавши це до валізи скарбів.

   Те, що не сподобалося або не здійснилося, можна виплеснути у глечик розчарувань.

  1. Вправа «Вінок побажань».

Учасники стають у коло один за одним, поклавши руку на плече тому, хто стоїть попереду, необхідно щось

йому побажати.

  1. Притча «Про морську зірку».

   Тренер розповідає притчу: «Якось одна людина йшла вздовж берега моря. Вона помітила, що за ніч на

берег море викинуло величезну кількість морських зірок і равликів.

   Удалині вона побачила, як хтось танцює на пляжі. Здивована тим, що хтось так дивно радіє життю,

людина підійшла ближче.

   Людина побачила, що це дитина. Маленька дівчинка старанно збирала на березі маленьких зірок і кидала

їх у море. Від подиву людина на мить зупинилася, а потім запитала: «Навіщо ти кидаєш у море морських

зірок?». «Якщо я залишу їх на березі, - відповіла дівчинка, - сонце висушить їх і вони вмруть. Я кидаю їх у

море, тому що хочу, щоб вони жили».

   Людина замислилася, вражена словами дівчинки, але потім, згадавши, скільки миль морського узбережжя

вона пройшла, вигукнула : «Таж їх, цих зірок, тут на березі, мільярди! Що ти можеш змінити?»

   Дівчинка на хвилину замислилася, а потім повільно нахилилася, підняла ще одну зірку і кинула її в море.

Потім повернулася до людини і, усміхнувшись, сказала: «Можливо, ви й праві, але саме для цієї зірочки я

змінила життя».

   Я сподіваюся, що ви своїм теплом, співчуттям та підтримкою зможете змінити життя інших людей на

краще. І навіть якщо це буде життя однієї людини -  це вже велика справа. Будьмо, як сонце, яке світить і

для здорових, і для хворих на ВІЛ, тобто для всіх.