Вітаю Вас, Гість

 

     

 

Тема: «Професійне та емоційне вигорання педагогів»

План проведення психолого- педагогічного семінару

 

  1. Виступ практичного психолога Моісеєнко О.Я. «Основні прояви і причини синдрому професійного вигорання».

        2. Виступ заступника директора з виховної роботи – Сердюк Н.Л. : «Симптоми і стадії професійного вигорання».

           3. Виступ вчителя початкових класів – Борщ Л.О.

  4. Виступ заступника директора з навчально – виховної роботи - Подшивалова В.М. : «Культура здоров’я і синдром психоемоційного вигорання».

           5. Рекомендації психолога: «Як уникнути синдрому    професійного вигорання»

                                                   

       Тема заняття нашого психолого – педагогічного семінару не зовсім звична. Як правило, здебільшого, ми розглядаємо питання  щодо шляхів підвищення якості навчально – виховного процесу.  Сьогодні ж ми поговоримо про нас з вами як людей, які в силу своєї професії змушені  постійно зберігати позитивний емоційний діалог з керівництвом,  колегами по роботі, учнями , батьками і взагалі з усіма оточуючими нас людьми. Бо ми ж – учителі.

       Емоції по праву можна назвати одним з основних інструментів в нашій роботі. Вчитель, виснажений емоційно, через декілька років професійної діяльності може сам собі сказати «Я не можу більше турбуватись про інших, у мене не залишилось почуттів, мені нічого віддавати, я виснажений». А як часто, згадуючи колег, які тяжко захворіли або навіть рано пішли з життя говорять «Він згорів на роботі». На жаль – це не рідкість.

       Про наявність великої кількості стресорів у педагогічній діяльності вчені говорять вже давно. Прояви стресу в роботі вчителя різноманітні і численні. Серед найпоширеніших виділяють: тривожність, дратованість, виснаженість, психологічні і фізичні перевантаження. Саме ці чинники спричиняють виникнення так званого синдрому «професійного вигорання», що означає:   виснаження моральних та фізичних сил. А це    неминуче позначається  на ефективності професійної діяльності, психологічному самопочутті, на стосунках з оточуючими. Професія педагога – одна з тих, де синдром «професійного вигорання» є найбільш поширеним. Тому дуже важливим є питання вивчення особливостей  виникнення, розвитку і перебігу, а головне його запобіганню.

    На сьогоднішній семінар виносяться наступні питання:

  1. Культура здоров’я та синдром психо – емоційного вигорання.
  2. Основні прояви  та причини синдрому «професійного вигорання» вчителя.
  3. Симптоми і стадії професійного вигорання.
  4. Психологічна допомога
  5. Як уникнути синдрому « професійного вигорання»

 

Вправа – асоціація «Айсберг»

 

 Усім знайома трагічна історія «Титаніка». Але за всі роки після трагедії ще не розкрито суть багатьох суперечок про те, як цей, на думку багатьох, лайнер, який не можливо потопити, став жертвою такої сумної долі. Єдине, що можна стверджувати, що 1503 чоловіки залишились на дні океану в ту трагічну ніч 14 квітня 1912 року. Згідно зі звітами, що найменше 5 попереджень було передано на «Титанік» тієї тихої і безхмарної ночі, перш ніж великий корабель наштовхнувся на айсберг своїми 46 тисячами тонн сталі. Потрібно було лише 30 хв. для того, щоб витвір останніх тогочасних технологій затонув у крижаних водах Північної Атлантики.

   То що ж таке айсберг?  З цим словом, я думаю всі погодитесь, виникають такі асоціації, як краса, холод, могутність, небезпека…90% цієї великої гори криги криється під водою і лише 10% - на поверхні.  Саме тому він небезпечний. Люди схожі на айсберг у багатьох відношеннях. Те, якою людина постає перед нами, - це лише 10%. Найістотніша і найважливіша її частина знаходиться під поверхнею. І саме ця частина може потягнути за собою на дно.

    Що ж зробити, щоб уникнути небезпеки? У нашому випадку  - не набути синдрому «професійного вигорання».

 

Хтось, можливо, скаже «Для чого це нам?» Я дам відповідь: професійне вигорання тягне за собою емоційне. Людина ж без емоцій не може існувати. І подумайте: хіба ми, учителі , зможемо й надалі ефективно навчати дітей, будучі емоційно бідними? Чи буде учням тоді з нами цікаво? Чи будемо ми мати бажання взагалі їх навчати. Мабуть, ні. Бо наше життя перетвориться на рутину. А це вже неповноцінне життя.

     Уявимо людину у вигляді сонечка.

Але хіба ж сонечко завжди чисте і яскраве? Звичайно, ні! На нього можуть насуватись хмари. Що може захмарювати сонце, тобто нас?  Також розуміємо всі: хвороби, перевтома, складне матеріальне становище, проблеми в сім’ї тощо.). То що ж таке культура здоров’я і як вона пов’язана із психо - емоційним вигоранням вчителя?

   В ієрархії людських цінностей здоров’я посідає провідне місце. Кожна людина завжди прагне, що б у неї та в її близьких насамперед було добре здоров’я. Існує чотири основні групи факторів, що детермінують здоров’я кожної людини:

- спосіб і стиль життя людини, стан її свідомості та внутрішньої культури – 55%

 - стан середовища проживання (макро – та мікро екологія) - 20%

- генетичні фактори – 15%

- сукупні зусилля медицини та органів охорони здоров’я – 10%

   Аналіз «представництва» кожної з цих груп факторів свідчить, що лев’яча доля належить саме способу життєдіяльності конкретної людини.

    І тут доречно навести визначення здоров’я з Преамбули Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я, яке характеризує здоров’я, як стан повного фізичного, душевного  та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів.

    Коли ми говоримо про щастя, душевний спокій, радість або задоволення ми маємо на увазі психічне здоровя.

   Професійне ж здоров’я передбачає стійкість організму спеціаліста до впливу чинників та умов, пов’язаних із конкретною професійною діяльністю. Водночас не можливо уявити абсолютну надійність такої стійкості. Тому поряд з проблемою професійного здоров’я розглядають проблему професійного нездоров’я. Саме до таких чинників належать феномени професійного і емоційного вигорання.

 

  Перш ніж перейти до  розгляду питання про синдром професійного вигорання проаналізуємо професійну діяльність членів нашого педагогічного колективу на основі ваших відповідей на ряд запитань.

  1. У професійній діяльності нам подобається: спілкуватися з дітьми, батьками, колегами, пізнавати нове, навчати учнів, спілкуватися з людьми різних поколінь, займатися самоосвітою

 

2) У професійній діяльності нам не подобається: безліч конкурсів, що заважає роботі; недостатня матеріально – технічна база, конфліктні ситуації, що інколи виникають; ненормований робочий день

 

3) У професійній діяльності нас дратує: неналежна підготовка учнів до уроків, незадовільна поведінка окремих учнів, негативне ставлення деяких батьків до школи, їх небажання вникати в суть проблеми

 

      4) У професійній діяльності я ставлюсь без емоцій до   -

 

      5) У професійній діяльності я б хотіла змінити: ставлення суспільства та держави до школи; ставлення батьків до проблем навчання і виховання дітей; систему оцінювання; багато чого.

 

    Стосовно  того, як ми відчуваємо професійне вигорання в роботі  відповіді розподілились наступним чином:

1)  Так, вигорів на 100% - 3

2) Вигорів на половину –  2

3) Починаю вигорати –     5

4) Ні, ще тримаюсь –         6

5) А що це таке? –             0      

    А чи залишиться такою ж ваша думка після семінару? То ж спробуємо розібратись.

 

    Термін «професійне вигорання» з’явився відносно недавно. Його ввів американський психіатр Фрейденсберг у 1974 році для характеристики психічного стану здорових людей, які працюють в системі «людина – людина». Нині він має вже діагностичний статус у «Міжнародній класифікації хвороб» - проблеми, пов’язані з труднощами управління власним життям.

   Синдром «професійного вигорання» виявляється у депресивному стані, почутті втоми і спустошеності, утраті здатності бачити позитивні наслідки своєї праці, негативній настанові щодо роботи і життя в цілому…

     Отже, якщо подібний синдром спостерігається у вчителя, то це стає небезпекою і для його учнів, оскільки настрій вчителя досить швидко передається школярам. Професійне здоров’я педагога є необхідною умовою його активної життєдіяльності, самореалізації, розвитку творчого потенціалу. Нездоровий педагог не може забезпечити  учневі необхідний рівень уваги, індивідуальний підхід, ситуацію успіху.

    Основними ознаками цього синдрому є:

  • виснаження, утома;
  • психоматичні ускладнення;
  • безсоння;
  • негативні настанови стосовно підлеглих;
  • нехтування виконанням своїх обов’язків;
  • збільшення прийому психостимуляторів (тютюн, кава, алкоголь, ліки…)
  • зменшення апетиту або навпаки переїдання;
  • посилення агресивності;
  • посилення пасивності;
  • почуття провини.

Які ж причини «синдрому вигорання»?

  • напруженість і конфлікти у професійному оточенні;
  • недостатні умови  для самовираження, експериментування та інновацій;
  • одноманітність і невміння творчо підійти до виконуваної роботи;
  • вкладання в роботу значних особистісних ресурсів за недостатнього визнання і відсутності позитивного оцінювання з боку керівництва;
  • робота без перспективи, неможливість побудувати кар’єру;
  • невмотивованість учнів, результати роботи з якими непомітні;
  • невирішені особистісні конфлікти.

 

Одним із суттєвих чинників, що запобігають посиленню синдрому «вигорання» є прийняття вчителем особистої відповідальності за те, що відбувається. Якщо ж вчитель у всьому, що відбувається, звинувачує оточення, то почуття безсилля і безнадійності тільки зростає.

Процес вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної розрядки і розвивається поступово. Спочатку в «вигоряючого» починає зростати напруга у спілкуванні. Далі емоційна втома переходить у фізичну, людина не відчуває в собі сил для виконання навіть дріб’язкових справ, доводиться докладати багато зусиль, щоб примусити себе приступити до роботи. Стає усе важче зосередитися на виконуваній роботі, усе частіше з голови вилітають важливі справи. Людина вже не завжди здатна стримати викликане оточуючими роздратування, виникає потреба усамітнитися, обмежити контакти. Якщо ж це не вдається, то спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може виражатися у байдужості до людей, цинізмі і навіть реакції.

 

  Кожна людина має знати свій потенціал, щоб ефективно використати свої можливості, а також знати і слабкі сторони, щоб нейтралізувати їх. Тому пропоную вам психодіагностику, яка допоможе кожному пізнати себе.

 

  Які ж симптоми «професійного вигорання» вчителя?

  • робота витісняє все інше (береться додому і на вихідні, посідає головні теми розмов)
  • коли колишня енергія заміняється почуттям втоми, апатії, розчарування;
  • розлади сну, нав’язливі думки, які стосуються роботи, прокручування подумки моментів, які б можна було б інакше вчинити, сказати;
  • зниження уважності, збільшення кількості помилок, сповільнення темпу роботи, зниження продуктивності;
  • спалахи агресивності, байдужості стосовно до колег, часто – родини;
  • зниження настрою, почуття провини за реальні чи уявні помилки;
  • прояви різних хвороб;
  • небажання виконувати свої обов’язки.

Синдром вигорання… Цілком зрозуміло, що ми не вживаємо слово «вигорання», а замість цього користуємось словами: стрес, емоційний розлад, перевтома, криза, «більше не можу», «набридло все…» Справжніх  учителів легко розпізнати. Вони завжди намагаються зробити більше, ніж мають на те сили. Вони не можуть самостійно зупинитися. Навіть коли хворіють, вони йдуть до школи: їм здається, що на них вона тримається. Одним з найсерйозніших факторів ризику синдрому вигорання – неможливість співробітника швидко і різко розмежувати « Я професійне» та «Я людське». Ідеальний варіант  - на роботі виконувати свої професійні обов’язки, заощаджуючи емоції для сім’ї і близьких. І навпаки після закінчення робочого дня на деякий час забути всі проблеми на роботі.

Наукою встановлено, що ризик виникнення «синдрому вигорання» підвищується вже з третього – четвертого   року професіональної діяльності. В цей час для педагога вже зникає новизна робочої обстановки та новизна його присутності в колективі. Про нього вже не говорять як про молодого недосвідченого спеціаліста, а навпаки до педагога підвищуються вимоги зі сторони колег по роботі і вже самі починають пред’являти вимоги щодо себе самих.

Говорять ,що успіху досягає саме той, хто знає, що робити, зазнавши невдачі. Чи можна запобігти цьому? Видається, можна, але все слід заздалегідь обміркувати.

 

Щоб уникнути синдрому «професійного вигорання» слід робити так…

1. Насамперед – учіться планувати. Дезорганізація може призвести до стресу.

2. Визнайте і прийміть обмеження. Багато з нас ставлять перед собою абсолютно недосяжні завдання. Але людина не може бути досконалою, а тому часто виникає почуття неспроможності чи невідповідності.

3. Розважайтесь. Іноді треба втекти від життєвих проблем. Знайдіть захопливе і приємне заняття.

4. Учіться терпіти і прощати. Нетерпимість до інших приведе до гніву. Спробуйте зрозуміти, як почуваються інші люди, це допоможе вам прийняти їх.

5. Будьте позитивною особистістю. Не критикуйте й учіться хвалити інших. Зосередьтеся на позитивних рисах людей.

6. Уникайте нездорової конкуренції. У житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але занадто велике прагнення вигравати в багатьох сферах життя створює напруження і тревогу, робить людину агресивною.

      Уявімо дуже знайому всім ситуацію: у вас проявились негативні емоції, бо  ви зазнали невдачі, не змогли згуртувати клас на уроці, не порозумілися з керівництвом, посварилися  з колегою тощо. І  ви починаєте себе карати: ніби того могло б не бути, якби… Відповідно у вас виникають негативні емоції до себе. Зміна емоцій – це нормально для психіки людини. Але не у випадку, коли негативні емоції стають застійними. Бо саме тоді вони й позначаються на здоров’ї людини.

Як же запобігти цьому? Потрібно зусиллям волі спрямувати думки на інший об’єкт, перенести свою увагу на щось приємне.

Допоможе і самонаказ з інтонацією впевненості і вимогливості: «Усе, висновки для себе зроблені, урок життя пішов на користь. Більше цього не буде». А ще дуже добре, якщо поруч буде людина, якій ви зможете розповісти про свої неприємності.

Також можна зробити собі подарунок, але не слід робити це часто, оскільки радість поступово буде зменшуватись і увійде у звичку.

           Допоможіть іншому. Перенісши увагу на допомогу іншому, ви не тільки не зробите добру справу, а і допоможете собі вийти з пасивного стану, активізуєте себе, адже творити добро завжди приємно.

А якщо у вас є можливість поспати, то це найпростіший спосіб розпрощатися з поганим настроєм. Відпочивший мозок спрямує вас у русло оптимістичного ставлення до життя і проблем. Недарма кажуть «Ранок мудріший за вечір».

   Щоб зберегти психічну і фізичну рівновагу людина  змушена шукати засоби опори негативним впливам або несприятливим ситуаціям. Саме тому берлінський невропатолог І. Шульц на основі йоги розробив техніку релаксації (розслаблення), яку назвав аутогенний тренінг. Це тренування пропонується робити раз на день протягом 10- 20 хв. У спокійній атмосфері, сидячі або лежачі. Завжди починають із заспокоєння («у мене досить часу, я нікуди не поспішаю, я заспокоююсь…») і поступового розслаблення всього тіла: спочатку рук, ніг, тулуба, шиї, відчуття обважнілості, теплоти.

А зараз пропоную виконати вправу на швидке зняття напруження.

      Отже, дуже важливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і бути вдячними за них. Негативне запитання «За що?» бажано перетворити на позитивне «Для чого?» Для чого у моєму житті з’явилась та чи інша неприємна ситуація? Які висновки я маю з неї зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитись?

  Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестають сприйматись, як проблеми, і життя починає сприйматись як школа, де події і ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитись саме тому, що нам потрібно.

А зараз кілька корисних порад: Як уникнути синдрому професійного вигорання:

  • Будьте уважні до себе: це допоможе своєчасно помітити перші симптоми втоми.
  • Любіть себе.
  • Припиніть шукати в роботі щастя або порятунку.
  • Припиніть жити життям інших. Живіть своїм власним. Не замість людей, а разом з ними.
  • Знаходьте час не тільки на робоче, а і на приватне життя.
  • Якщо вам дуже хочеться комусь допомогти але зробити за нього роботу, запитайте себе: чи так це йому потрібно? Може, він впорається сам?

     Адекватне відношення до роботи і відведення їй належного місця в житті – найкраща профілактика професійного вигорання.

  На жаль у житті ми не завжди маємо змогу робити тільки те, що нам подобається, приносить радість. А робота без радості пришвидшує вигорання в багато разів. Якщо ж користуватися настановою «Не можеш робити те, що любиш – навчись любити те, що робиш», то ніяке професійне вигорання нам не загрожуватиме!

 

 

 

 

КВК «Толерантність врятує світ»

Перед великим розумом я схиляю голову

перед великим серцем я стаю навколішки,

Гете

Мета:

  • розкрити поняття «толерантність», показати певні рівні толерантної поведінки людини;
  • розвивати адекватну самооцінку, вміння аналізувати, приймати рішення, обирати правильну позицію;
  • виховувати спостережливість, уважність до інших людей;
  • виховувати здатність бачити і розуміти відмінність іншої людини від себе, вчити встановлювати стосунки на доброзичливій основі;
  • сприяти формуванню ціннісних установок на толерантне спілкування та навичок толерантної поведінки, звичок;
  • виховувати чуйність, взаємоповагу, людяність, терпимість і небайдужість.

Форма проведення: КВК.

Матеріали: плакат з епіграфом, матеріали «Декларації принципів толерантності», роздатковий діагностичний інструментарій (анкети, бланки опитувальника), плакат «Риси толерантної особистості», дерево з листочками, афоризми про толерантність, аркуші ватману, маркери, мішечок.

Підготовчий етап

Виготовте плакат з епіграфом до виховного заходу; заздалегідь підготуйте бланки опитувальника «Риси толерантної особистості» для кожного учня. Дітей поділіть на 3 групи, кожна отримує попереднє завдання для виступу (статті з «Декларації принципів толерантності»). Підготуйте анкети для визначення рівня толерантності, плакат або модель дерева з листочками, на яких записані вислови визначних людей про толерантність; виготовте три квітки («Толерантність») для творчої роботи, мішечок із порадами «Прагніть бути толерантними».

Вступне слово психолога

Французький філософ-просвітитель XVIII ст. Вольтер казав: «Ваші ідеї мені глибоко огидні, але я віддам життя за право їх виголошувати!».

Погодьтеся, що досить важливо терпимо, з розумінням, толерантно ставитися до поглядів, переконань, думок, традицій інших людей.

Останнім часом слово «толерантність» набуло значної популярності. Поясніть його значення. Яка вона, толерантна людина? Що таке толерантний підхід? Чи так важливо бути толерантним? Спробуємо відповісти на ці запитання на сьогоднішньому занятті.

Ми живемо у складний і неспокійний час, а причини занепаду моралі пояснюємо, виправдовуємо економічною та екологічною кризами, поширенням ринкових стосунків тощо. Глобальні проблеми, які має розв'язувати людство, дедалі більше загострюються, а конфлікти стають усе небезпечнішими, і тому зростає усвідомлення необхідності співпраці та привабливість ідеї то­лерантності.

Ознайомлення із журі

 

Представлення команд

Завдання 1.

Прочитавши «Декларацію принципів толерантності», дайте відповіді на поставлені запитання:

  1. Що таке толерантність?
  2. Як реалізується принцип толерантності на державному рівні?
  3. З чого починається виховання толерантності?

Відповіді учнів:

Стаття 1. Толерантність означає повагу, сприйняття та розуміння багатого розмаїття культур нашого світу, форм самовираження та самовияву людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань.

Толерантність — це єдність у різноманітності. Це не тільки моральний обов'язок, а й політична і правова потреба. Толерантність — це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.

Толерантність — це не поступка, поблажливість чи потурання. Це передусім активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

Толерантність — це обов'язок сприяти утвердженню прав людини, демократії та правопорядку. Стосовно поваги до прав людини, виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості. Кожен може дотримуватися своїх переконань і визнавати таке саме право за іншими. Це визнання того, що людина за природою своєю відрізняється зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і має право жити в мирі, зберігаючи власну індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав'язані іншим.

Стаття 2. На державному рівні реалізація принципу толерантності передбачає існування справедливого та неупередженого законодавства, дотримання правопорядку, адміністративних та інших норм. Потрібно також, щоб економічні та соціальні можливості були доступними для кожної людини без будь-якої дискримінації. Без толерантності не може бути миру, а без миру неможливі розвиток і демократія.

Стаття 3. Виховання є найефективнішим засобом запобігання проявам нетерпимості. Виховання в дусі толерантності починається з прищеплення людям знань про їхні права та свободи, аби забезпечити їхню реалізацію та зміцнити прагнення кожного до захисту прав інших.

Психолог. Продовжити вище сказане я хочу легендою «Усе в твоїх руках».

Колись давно на півдні Африки жив розумний, але дуже пихатий вождь. Увесь день його складався з примірянь вишуканого вбрання та розмов із підданими про свій розум. Так минали дні за днями, роки за роками... Аж ось прокотилася країною чутка, що в пустелі з'явився мудрець. Дуже розлютився вождь: як можна називати якогось там старця найрозумнішою людиною на світі?! Але нікому свого обурення не показав, а запросив мудреця до себе.

І ось настав день зустрічі. Зібралось усе плем'я, щоб послухати найрозумніших. Вождь сидів на високому троні й тримав у руках за спиною метелика. До нього підійшов невеличкий худорлявий чоловік, привітався й сказав, що готовий відповісти на будь-яке запитання. І тоді, недобре посміхаючись, вождь сказав: «Скажи-но мені, що я тримаю в руках, живе чи мертве?».

Мудрець трохи подумав, усміхнувся й відповів: «Усе залежить від тебе».

Як ви розумієте слова мудреця? (Обговорення у групах. Виступи представників кожної групи.)

Завдання 2.

Психолог. Перед вами — квітка «Толерантність». Але погляньте — пелюстки її порожні. Заповніть їх рисами-синонімами толерантності.

(Кожна група виконує завдання самостійно. Після цього всі 3 квітки вивішують на дошку.)

Отже, давайте проаналізуємо, із чим у вас асоціюється толерантність. (Захист, обговорення робіт.)

         

Завдання 3. «Мудрість із дерева пізнання»

Обговорення висловів видатних людей про толерантність.

Психолог. Ви, мабуть, помітили це деревце із золотими листочками. Воно непросте, це — дерево пізнання. Зірвавши листочок, можна пізнати його мудрість.

Учні по черзі виходять до дерева, зривають листочки і зачитують вислови. Після цього кожна група пропонує свої думки з приводу висловлювань визначних людей про толерантність.

  • Щасливий той, хто дарує щастя найбільшій кількості людей (Дені Дідро, французький філософ, 1713-1784).
  • Байдужість — це параліч душі, передчасна смерть (Антон Чехов).
  • Той, хто хоче обвинувачувати, не повинен поспішати (Мольєр, французький драматург XVII ст.).
  • Ображаючи іншого, ти не турбуєшся про самого себе (Леонардо да Вінчі).
  • Людина, яка робить інших щасливими, не може сама бути нещасною (Гельвецій, французький філософ XVIII ст.).
  • Якщо ти байдужий до страждань інших, то не вартий звання людини (Сааді, перський поет XIII ст.).
  • Жодна зла людина не буває щасливою (Ювенал, римський поет, 60 р. до н. е.).
  • Підняти слабкого — замало: потім його треба ще й підтримати (В. Шекспір, англійський драматург і поет, 1564—1616).
  • Легше вирішує й засуджує той, хто менше замислюється (Джордано Бруно, італійський мислитель XVI ст.).
  • Поведінка — це дзеркало, в якому кожен показує свою подобу (Гете, німецький поет, 1749-1832).

                                         

Завдання 4. Створити асоціативний ряд до слова толерантність

Т ______________________________________________________________

О ______________________________________________________________

Л ______________________________________________________________

Е ______________________________________________________________

Р ______________________________________________________________

А ______________________________________________________________

Н ______________________________________________________________

Т ______________________________________________________________

Н ______________________________________________________________

І ______________________________________________________________

С ______________________________________________________________

Т ______________________________________________________________

Ь ______________________________________________________________

 

Вправа 3 «Ситуації, ситуації…» Проаналізуйте ситуації, знайдіть відповідь та поясніть її.

Ситуація 1. Учениця часто спізнюється на перший урок без поважної причини. Як поставитеся до цього?

Ситуація 2. Учень постійно забуває шкільне приладдя і бере ваші лінійку або олівець. Ваша реакція?к поводитися?

Ситуація 4. Один з однокласників дражнить чи ображає вас. Що будете робити?

Вправа 4 «Уклади правила». Пропоную учням укласти правила толерантної поведінки в класі.

Завдання 5. Конкурс загадок

1. В якій казці жінка замислює викрасти чужу дитину, використовуючи при цьому літальні апарати? (Гуси-лебеді.)

2. Назвіть казку, де йдеться про спортсмена, який вирушає на змагання з бігу з перешкодами. Хитрість і витривалість дозволили йому дійти до фінішу, але фінал трагічний: виявивши злочинну самовпевненість, він гине. (Колобок.)

3. В якій казці сіра особистість здійснює підступний план убивства двох осіб, і лише завдяки своєчасному втручанню громадськості все закінчується добре? (Червона Шапочка.)

Завдання 6.

Спираючись на загальне визначення поняття «толерантність», спробуйте описати терміни: етнічна толерантність, релігійна толерантність, політична толерантність. Наведіть конкретні приклади толерантної реакції на поведінку, погляди, переконання інших людей. (Робота у групах.)

Завдання 7. «Ситуації»

Психолог. А зараз спробуємо обговорити й розіграти три ситуації (кожній групі дається одна):

  1. Твій друг попросив у тебе одяг і порвав його.
  2. Твої друзі пішли у кіно, а тебе не запросили.
  3. . Твій приятель позичив у тебе 20 гривень і пообіцяв повернути за тиждень. Минуло вже три.

Примітка. На виконання завдання — 7—8 хвилин. Далі кожна група представляє свої варіанти вирішення зазначеної ситуації, аргументуючи їх. При цьому бажано акцентувати увагу на використаних «Я»-повідомленнях.

Завдання 8 для капітанів «Приємна розмова»

Ведучий дає приклад ситуацій, які необхідно програти.

1. Перед вами людина, яку ви зовсім не знаєте, бачите вперше, але вам дуже потрібно дізнатися, як проїхати кудись у місті.

2. Перед вами людина, яка вам дуже подобається. Ви давно хотіли поговорити з нею.

3. Перед вами людина, яка чимось засмучена і ніяк не може заспокоїтися. Підійдіть до неї, почніть розмову, розрадьте її.

 

Прикінцеве слово «Усе залежить від тебе» (легенда, на с. 18, 20 хв)

Колись давно на півдні Африки жив розумний, але дуже пихатий вождь. Увесь день його складався з примірянь вишуканого вбрання та розмов із підданими про свій розум. Так минали, дні за днями, роки зароками... Аж ось прокотилася країною чутка, що в пустелі з'явився мудрець. Дуже розлютився вождь: як можна називати якогось там старця найрозумнішою людиною на світі?! Але нікому свого обурення не показав, а запросив мудреця до себе.

І ось настав день зустрічі. Зібралось усе плем'я, щоб послухати найрозумніших. Вождь сидів на високому троні й тримав у руках за спиною метелика. До нього підійшов невеличкий худорлявий чоловік, привітався й сказав, що готовий відповісти на будь-яке запитання. І тоді, недобре посміхаючись, вождь сказав: «Скажи-но мені, що я тримаю в руках, живе чи мертве?».

Мудрець трохи подумав, усміхнувся й відповів: «Усе залежить від тебе».

Як ви розумієте слова мудреця? (Обговорення у групах. Виступи представників кожної групи.)

Психолог. А зараз давайте станемо колом, спиною одне до одного (на спинах у дітей прикріплені аркуші), і свої добрі побажання подаруємо одне одному.

Слова вдячності від кожної команди

Підсумки журі

Визначення переможців, нагородження в номінаціях: «Найактивніший», «Найуважніший», «Найспокійніший».

Нагородження команд

Привітання учасників КВК від учнів 6 класу

Психолог. Дякую за активну, ефективну роботу, зацікавленість. Прагніть до толерантності!

Для цього намагайтеся дотримуватись рекомендацій:

  • будьте готові до того, що всі люди різні — не кращі й не гірші, а просто різні;
  • навчіться сприймати людей такими, якими вони є, не намагайтеся змінити в них те, що нам не подобається;
  • цінуйте в кожній людині особистість і поважайте її думки, почуття, переконання, незалежно від того, чи збігаються вони з вашими;
  • зберігайте «своє обличчя», знайдіть себе і за будь-яких обставин залишайтеся самим собою.

Анкета

  1. Дмитро має нетипову для хлопця зачіску –занадто довге волосся. Як поводитися тим, кому такий стиль не подобається?

а) постійно демонструвати своє невдоволення

б) вимагати дотримуватися на заняттях у школі загального стилю одягу та зачіски

в) виходити з того, що людина має право на самовираження й може робити що завгодно зі своїм волоссям

2. Оксана часто пропускає уроки без поважних причин. Як ставитись до цього?

а) засуджувати ці вчинки

б) вважати, що це її особиста справа і не втручатися

в) з розумінням поставитися до проблем Оксани і поступово заохочувати її до навчання

      3. Вадим постійно виявляє неповагу до інших, брутальність до своїх однокласників. Що робити?

а) відповідати брутальністю на брутальність

б) прагнути уникати спілкування

в) вияснити мотиви такої поведінки, проводити з хлопцем роз’яснювальну роботу

      4. Ваша подруга одягла на вечірку вбрання, яке їй не личить та й недоречне на цьому заході. Що ви зробите, аби ваша подруга не була посміховиськом?

а) запропоную ультиматум: або вона переодягається, або йде відпочивати сама

б) натякну, що вона має кумедний вигляд

в) коректно вкажу їй на недоречність такого вбрання

      5. Ви – прихильник здорового способу життя. Ваш молодший брат не робить зарядки, палить, нераціонально харчується. Що ви робитимете?

а) розповім батькам, нехай вони вирішують, що робити

б) зроблю вигляд, наче нічого не помічаю

в) пояснюватиму переваги здорового способу життя й залучатиму до спільних занять спортом.

Оцінюємо отримані результати: а) - 1 бал, б) – 2 бали, в) – 3 балів

Підраховуємо загальну кількість балів:

 

5 балів – ви досить категорична, негнучка, нетерпима до інших людина.

Маючи таку позицію, ризикуєте залишитися самотнім! 

 

Тренінгове заняття: «Що ми знаємо про ВІЛ/СНІД ?»

Мета: збагатити знання пр